У листопаді 2019 ми вже вдесяте повернулися з України. У рамках проєкту (“Improving data protection in the Luhansk region – Skills for locals, experience for V4 countries”) ми проїхали майже цілу лінію фронту та проводили курси інформаційної та кібербезпеки для місцевого самоврядування, поліції та широкої громадськості, підтримує Вишеградський фонд www.visegradfund.org
Населення у безпосередній близькості від зони конфлікту, як і перед війною не отримує об’єктивної інформації з Києва та з незалежних джерел, а тому стає легкою здобиччю російської дезінформації та маніпуляції місцевих ЗМІ, залежних від українських олігархів.
Київ не до кінця усвідомлює, що війна проти України гібридними методами посилюється, що завдяки систематичній роботі російської дезінформаційної машини, Україна втрачає привабливість не лише на непідконтрольній території, але і на тій, що їй ціною великої крові та втрат вдалося визволити у 2014 році. Нині, через понад п’ять років після тих подій вона знову ризикує її втратити.
На території поблизу фронтової лінії за шість років російсько-української війни, Україна не прочистила цей інформаційний простір. На відстані 60-100 кілометрів від фронтової лінії цілий інформаційний простір заражений вірусом російської пропаганди, яка впливає на людей, хочуть вони цього чи ні. Це просто підсвідомі речі. Проблема чим далі, тим глибшає.
Росія посилює свій вплив – вона працює на кількох рівнях одночасно: на фронтовій лінії, на національному рівні, а віднедавна стало очевидно, що і на регіональному рівні. Є дуже багато сайтів, видань, які представляють себе як регіональні, але ми вже розуміємо, що вони адміністровані з окупованих територій, або з-за кордону. Тобто вони себе видають за про-українські, мають патріотичний, ледь не «націоналістичний» вигляд, друкуються українською мовою, але через них просувається величезний процент пропаганди.
Не набагато краще виглядає ситуація в українському інформаційному просторі далі від фронту. Російським бійцям гібридного фронту вдалося взяти під контроль не лише порядок денний багатьох загольнонаціональних каналів, які контролюють олігархи, але і просунути свій наратив у медіа, які вважають незалежними.
Незалежні медіа, які частково фінансуються західними структурами, так само деструктивно впливають на українське суспільство. Часто вони деструктивно впливають на українське суспільство – вони перебільшують українські проблеми, або подають їх поза контекстом. Наприклад, порівнюють ситуацію в Україні не просто з ситуацією у заможних європейських країнах, які не воюють зараз, а з якоюсь ідеальною ситуацією, якої немає навіть у найзразковіших демократичних країнах.
Коли «фейки» зроблені примітивно, їх легко можна вже впізнати. Набагато складніше розпізнати маніпуляцію, коли подається половинчаста інформація, де наголос дається на певну річ, а щось інше зовсім забувається. Неспеціалісту дуже важко зорієнтуватися у цьому інфопросторі. Тут повинні працювати вже фахові інституції на державному рівні, які б допомогли розібратися в цьому котлі дезінформації, в який перетворився український інформаційний простір.
Якщо інші держави можуть дивитися і вчитися на досвіді України, то Україна перебуває на передовій, і вчитися їй доводиться «на ходу» і на власних помилках.
З цим треба щось робити чимшвидше. Але це дуже складна річ. Потрібно думати і про те, що треба робити негайно і про довгострокову перспективу, бо сама по собі проблема не зникне. Потрібно також реалістично усвідомлювати, що не вийде швидко вирішити ці питання. Це серйозна проблема, з якою потрібно серйозно і системно працювати. А систематичність – це те, чого в Україні дуже не вистачає.
В останніх місяців ситуація погіршилася у зв’язку з президентським виборами та політичними скандалами. Поки що це не аналіз, а спостереження, – що навіть дуже авторитетні видання і журналісти дали себе з різних причин використати в цих президентських виборах. І через незалежні авторитетні видання проходило дуже багато «інфікованої» інформації, яка, звичайно, прижилася у суспільстві, а потім ми побачили такий результат. Не слід скидати з рахунку і те, що Україна не є «в звичайній ситуації», в країні шостий рік триває війна, і війна ця ведеться не тільки на фронті.
Партнери:
-Maidan Monitoring Information Centre, https://maidan.org.ua, Ukraine
-Ukraine-Research Center of the Slovak Foreign Policy Association, www.sfpa.sk/en/, Slovakia
-Slovakia-Poland-Ukraine Research Centre, http://www.polukr.net/en/, Poland
Повний текст: https://www.radiosvoboda.org/a/ukrajina-maje-posylyty-infomatsijnu-polityku/30410424.html
